ЛЮБЕШІВ ЗУСТРІВ АНДРІЯ АРТИСЮКА З ПОЛОНУ
«Вітаємо вдома!» – саме такими словами, оплесками, сльозами та обіймами сьогодні Любешівщина зустрічала свого Героя Андрія Артисюка, який повернувся з російського полону.
Цей день у Любешові був особливим. Щемким. Емоційним до сліз. Таким, якого чекали так довго. Ще задовго до приїзду захисника на центральній площі почали збиратися люди. Із синьо-жовтими прапорами, квітами, дитячими малюнками, із тремтінням у голосі й хвилюванням у серці.
І ось нарешті автомобіль під’їхав до велелюддя. Любешівці утворили живий коридор пошани. Майоріли прапори, лунали гучні оплески й сотні голосів: «Вітаємо!», «Слава Герою!», «З поверненням!». У ту мить, здається, плакали всі: жінки, чоловіки. Не стримували сліз навіть ті, хто до останнього намагався триматися. Бо це були сльози радості, полегшення, болю й безмежної вдячності.
Плакав і сам Герой. Після довгих місяців і років полону нарешті він ступив на рідну землю. Його обіймали рідні, друзі, знайомі й зовсім незнайомі люди. Обіймали так, ніби хотіли передати через ці дотики всю любов і підтримку громади.
Привітав на рідній землі захисника секретар селищної ради Юрій Боснюк, дівчина в національному вбранні вручила коровай, який Герой поцілував. Бо ж хліб пахнув домівкою. А поряд стояли ті, які так молилися за нього у цій домівці, – батьки. Андрій Артисюк обійняв їх і став на коліна. Для мами й тата це, без сумніву, був найщасливіший день після довгих місяців болю, тривоги й молитви.
Захисник підійшов до Стели Героїв. Поклав квіти й схилився на коліно перед світлинами полеглих воїнів. У тиші, яка запанувала навколо, кожен розумів: навіть у день власного повернення він пам’ятає тих, хто вже ніколи не повернеться додому.
А ще Андрій поклав квіти біля знака до 2000-ліття Різдва Христового – на знак вдячності Богові за те, що вистояв, вижив і зміг повернутися на рідну землю.
Особливо щемкими були моменти, коли діти підходили до воїна зі своїми подарунками. Маленькі долоньки простягали малюнки, ангеликів, сувеніри, зроблені власноруч. І в тих дитячих словах було стільки щирості! «Ми дуже раді, що Ви вдома…» – ці прості слова звучали, мабуть, найважливіше сьогодні.
Під час зустрічі лунав Державний Гімн України. Люди співали його особливо проникливо. Бо всі вкотре зрозуміли ціну цього повернення, ціну очікування, ціну боротьби. Та сьогодні понад усе була радість. Радість від того, що наш земляк повернувся додому. Що така радісна мить прийшла нарешті і на нашу Любешівщину. І серед сотень людей, прапорів, квітів, сліз та усмішок у повітрі ніби жила одна спільна думка: аби таких зустрічей було якомога більше. Аби повернулися всі.
Нове життя - Новини Любешівщини
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
