75 РОКОВИНИ ЛАХВИЧІВСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ
У нашій державі є безліч пам’ятних дат, які гострим болем відлунюють у серцях українського народу.
Але по-справжньому всю глибину трагедії людина починає усвідомлювати тоді, коли це торкається її безпосередньо.
На превеликий жаль, 19 грудня 1943 року стало чорною сторінкою в історії села Лахвичі.
Напередодні 75-х роковин, а саме стільки виповнюється від дня спалення села Лахвичі, у Цирському старостинському окрузі організували історичну годину пам’яті « Нам права забути не дано…». Ініціатором заходу виступив житель селища Любешів, краєзнавець – Валентин Поліщук.
Минуло довгих сімдесят п’ять років, але пам'ять людська непідвладна часу. Тих трагічних днів для очевидця Іларіона Яковича Кравчика у пам’яті не стерти і сьогодні. Виступаючи перед присутніми, він з болем згадував криваві події 1943 року.
Саме на день Святого Миколая, 75 років тому, відбулася одна з найстрашніших трагедій Любешівщини – спалення і розстріл «червоними партизанами» беззахисного села Лахвичі та його жителів. Темної, передранкової порі, а це був загін імені Ванди Василевської, оточили село, почали його палити, людей, які рятувались і бігли до лісу, розстрілювали.
Селяни спросоння збиралися і розбігалися, хто куди бачив. Але не всім пощастило. 45 лахвичан були жорстоко вбиті: постріляні, порубані, поколоті, спалені живцем… після того «червоні месники» кинулися грабувати майно селян. Ні господарські підводи вантажили награбоване. Коли з цим упоралися, підпалили решту хат, а самі довжелезною валкою із чередами худоби,овець подалися до постою. В селі за одну ніч не стало 120 хат, інших господарських будівель. У такий спосіб, за словами очевидців, «червоні партизани» помстилися жителям села за вбитого товариша та забезпечили себе на якийсь час продуктами.
За іншими даними , тобто розповідями старожилів, було вбито 48 людей. Два дні ховали вбитих. В селі залишилося декілька хат. У хатах, які вціліли, жили по 3-5 сімей. Мешкали також у льохах.
Про велику трагедію маленького села, яка замовчувалася довгі роки, розповіли, тільки вже з екрану монітора, й очевидці Ганна Фесік та Лукія Хвесик.
Любешівський краєзнавець Валентин Поліщук зачитав низку своїх віршів. Власні вірші про рідне село декламували й учні Цирського та Лахвичівського ліцеїв.
«Сьогодні ми тут, аби розділити цю біль з родичами та очевидцями тих страшних подій. Найперше, що маємо зробити – це донести цю гірку правду до громадськості та молодого покоління. Цього вимагає правда історії, наш час. Лише з врахуванням минулого, ми можемо йти в майбутнє» - зазначив, виступаючи перед присутніми, секретар Любешівської селищної ради Володимир Сергійчук.
Окрім учнівської молоді, цирських та лахвичівських жителів, вшанувати невинно убитих приїхали і мешканці Любешова, а також голови райдержадміністрації і районної ради Сергій Фесик та Петро Нагорний.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
